ЯК ПОЧАТИ ЖИТТЯ …?
… якщо тебе там ніхто не чекає. Кожен, хто закінчував школу, знає, наскільки це хвилююча подія.

Переживають батьки: як дитина впорається з іспитами – випускними і вступними, чи правильно обраний навчальний заклад? Випускників же майбутнє нове життя манить, хочеться дорослішати, позбавитися  батьківської опіки …

Всі ці емоції, хвилюючі, але, в цілому, радісні, зовсім не властиві лише випускникам шкіл-інтернатів. Поставте себе на місці такого 17-річного парубка, якого за порогом хоч і казенного, але все ж рідного закладу ніхто не чекає?

Звичайно, вибране училище або інший навчальний заклад, там дадуть ліжко в гуртожитку і, в кращому випадку, лише через місяць видадуть посібник. Як починати нове життя? Не кожен дорослий мужньо поставиться до такої ситуації, а що говорити про юних молодих людей, які не мають досвіду самостійного життя …

На цю проблему звернули увагу небайдужі люди, які приєдналися до міжнародного благодійного руху Lions Club International (відомий в світі Клуб Львів) і утворили свій клуб «DonetskLand» в цьому русі. Донецькі Леви, клуб яких очолює Лариса Осинська, взяли шефство над кількома будинками-інтернатами Донецька і області, і ось в Донецькій школі-інтернат для дітей-сиріт і батьки яких позбавлені батьківських прав, у цьому році випускаються 19 вихованців.

Як допомогти цим дітям адаптуватися в новіому самостійному житті? Ось що придумали члени клубу «DonetskLand». По-перше, вирішили зібрати сумку випускника. Кожен юнак і дівчина отримає набір предметів, необхідних на перший час: постільна білизна, посуд, предмети гігієни та миючі засоби. На сьогодні вже пошиті для них ковдри і подушки. Про це хочеться розповісти окремо.

Дивовижних людей посилає доля, коли мова йде про благі справи. Шукала Лариса Георгіївна, які краще пошити ковдри і подушки, а мова йшла про 220 наборів для Донецької школи-інтернат для дітей-сиріт, а, через рік, ще про 120 наборів для Докучаєвської школи-інтернат для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку. І знайшла професіонала в цій сфері – директора підприємства ТОВ «Донторгпереработка» Барбаш Петра Володимировича. З’їздив він разок до дітлахів і пошив всю партію за свій рахунок

Так такі красиві, яскраві вийшли вироби, що не тільки теплом будуть радувати хлопчиків і дівчаток, а й яскравістю фарб, на які так скупе їх життя. Окремо і для випускників були зшиті ковдри і подушки. Так що ця проблема вирішена.